Замислюючись над своєю майбутньою професією, я мрію бути правоохоронцем. Адже із самого малку батько навчав мене, що допомога людям – це найголовніше, що може бути у світі. Напевно, немає настільки потрібної професії, як професія поліцейського. Завжди й скрізь, у будь-який час, у будь-якому суспільстві існує необхідність у підтримці громадського порядку, у дотриманні закону, у забезпеченні захисту громадян і майна. Як і кожен громадянин України, хочу захищати закон і порядок своєї держави.

Поліцейський – це людина, на плечі якої покладений незвичайний обов’язок у підтриманні порядку у суспільстві. Правоохоронці, ризикуючи життям, беруть участь в операціях по захопленню особливо небезпечних і озброєних злочинців, у розшуку злодіїв, у розкритті серйозних крадіжок. У цьому і є головний ризик професії. Тому люди мають бути відповідальними і фізично сильними – для цього я займаюся спортом вже протягом дев’яти років і маю високі досягнення в ньому. Вважаю, що ніколи не треба зупинятися, а навпаки розвивати своє тіло і свій розум.

Професія поліцейського – це не просто цікава, потрібна робота, і навіть не кар’єра, а покликання та стиль життя. Саме ця професія допоможе зробити життя інших людей і всього суспільства краще. Адже й справді, наші патрульні залишаються поліцейськими й у повсякденному житті, і так само намагаються запобігати будь-яким правопорушенням серед громадян.

Готуючись до іспитів та до фізичної підготовки, я була впевнена, що зможу навчатися у Донецькому юридичному інституті МВС України та згодом стати кваліфікованим поліцейським. І зараз, закінчуючи другий курс інституту, я з гордістю можу сказати: «Що я навчаюся, щоб захищати»!