«Вишиванка – Вкраїна і доля.

 В ній не лише барвиста краса.

 В ній боролися предки за волю

І відходили на небеса.

 Жито жали і хліб випікали,

 І у парі ішли під вінець.

 В ній дітей своїх благословляли

Батько й мати, від щирих сердець…»

Т.Строкач

 

Щороку в третій четвер травня Україна відзначає унікальне національне свято – День вишиванки. Це свято самобутнє і не прив'язане до жодного державного чи релігійного. Втім, мільйони українців саме цього дня дістають із шафи національне вбрання – вишиванку, і йдуть у ній на роботу, в університет чи до школи. Цього року День вишиванки припадає на 21 травня.

З чого все почалося?

Це свято зародилось у 2006 році, як студентський флешмоб у Чернівцях. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції «Всесвітній день вишиванки» і прийшли одного дня в традиційному українському одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету. В подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень. У 2010 році до свята приєднуються інші міста України, а також українська діаспора по всьому світу.

Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – вдягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, це свято має глибокий зміст. По всьому світу об'єднуються українці в одній ідеї і показують, що мають власну самоідентифікацію та національний код.  День вишиванки не передбачає обов'язкових заходів, та протягом усієї історії свята з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці та ярмарки. Цей день завжди супроводжується усміхненими обличчями чи то в транспорті, чи то просто на вулиці. Адже кожен може побачити своїх однодумців. Крім того, у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів, що обов'язково вплине на того, хто вдягає вишиванку.

Цікаві факти про вишиванку.

Перші вишивки мали здебільшого релігійний зміст і оберігали своїх власників від зла. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Наприклад, дітям при народженні дарували вишиту сорочу, як оберіг від злих духів.

Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів, які довгий час мешкали на території сучасної України. Археологи навіть знайшли на Черкащині зображення чоловіків в українських національних костюмах, датовані VI ст. н. е.

Вишиванку завжди майстрували жінки, тому вона символізувала добро, любов і вірність. Одна з традицій зобов'язувала дівчат вишивати своїм нареченим сорочку до весілля.

Першим новатором, який поєднав вишиванку зі світським піджаком, був Іван Франко. Навіть на 20-гривневій купюрі письменник зображений у своєму улюбленому стилі.

Дуже багато орнаментів сягають своїм корінням ще до язичницьких часів. Наприклад, знаки сонця, вітру чи громовиці.

Однією з найгарніших вишиванок вважають Борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Навіть у Борщівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, вдягнута саме в таку вишиванку.

Орнаменти вишиванки нині красуються не лише на сорочках, але й на автомобілях, татуюваннях чи на одязі домашніх улюбленців. Українська вишиванка заполонила майже весь світ.

Кожен регіон України має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.

Донеччина: було більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви, то це пишні квіти й дерева, зображали ще птахів і тварин.

Луганщина: для вишиванки характерні переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганської вишивки є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності.

Запоріжжя: так звана "чумацька" сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювали лише комір. Використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця), в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою чи поділені на частини, також із крапками посередині.

Сумщина: характерні багатоколірні візерунки, ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані орнаменти..

Полтавщина: характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів, додавали також нитки попелястих кольорів. Полтавська вишивка вважається найскладнішою зі всіх українських.

Харківщина: переважали чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різнокольорові квадрати (на жіночих). Носили вишиванки з комірами, орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності.

Саме слово «вишивка» походить від «вишній», божественний і перекладається на грецьку як «космос». Сакральні коди вишивки переносили жіночі руки на полотно з давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.

Загальна бібліотека факультету №2 міста Маріуполя