«Поезія. Таке коротке і таке змістове слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить…З поезії стає легше на душі.» вислів поетеси Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності.

Сьогодні 21 березня в Україні відмічають Всесвітній день поезії.

Пое́зія (грец. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») — це художньо-образна словесна творчість, в якій мова використовується з естетичною чи евокативною (знаково-символічною) метою окрім або замість самої денотації. У поетичному тексті головна роль зазвичай відводиться формі висловлювання. Поезія є мовним мистецтвом, яке передбачає максимальне використання мовних засобів, а також творення нових поетичних образів, тобто нових семантичних зв'язків між мовними одиницями шляхом метафоризації чи метонімізації тексту.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він уперше з’явився 2004 року.

Поезія -як говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Українська інтимна лірика ХХ століття представлена поезіями Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Андрія Малишка та багатьох інших митців. Поет не може не оспівати це почуття, бо він своєю поезією закликає йти читачів назустріч життю і сам іде попереду.

Людина, що знаходиться у фокусі поетичних променів – це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. ЇЇ поезія – це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета. Таку думку висловив Василь Симоненко у своєму вірші «Про поезію».

У силу свого поетичного таланту, поети намагаються осмислити такі вічні теми, як любов до ближнього. Талант вручає Бог, щоб людина віддала його іншим. Ми одержали свою частку в поезії. Якою завбільшки буде ця частка – залежить від того, наскільки ми зуміємо цим скористатись.

Поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, бо вона підносить нас духовно, збагачує новими відчуттями та своєю неповторністю, а також пишемо власну.

За матеріалами інтернет ресурсів

Відділ комунікації та міжнародних зв’язків

ДЮІ МВС України