Курсанти факультету №1 ДЮІ МВС України 23 лютого побували на третьому за рахунком фестивалі-конкурсі солдатської пісні «Відлуння поколінь» котрий зібрав в Кривому Розі учасників з різних міст України. У числі солістів і груп - чимало колишніх і діючих військових, ветеранів військових конфліктів. Солдатські барди Кривого Рогу, гості - всі з душею відгукнулися на заклик організаторів фестивалю: своїми піснями вшанувати незабутні дати. Це - 30-річчя виведення радянських військ з Афганістану, 75-річчя визволення Кривого Рогу від фашистських загарбників і 4-а річниця виходу сил АТО з "Дебальцевського котла".
Вперше фестиваль почався зі свого гімну "Ехо поколінь", який написав відомий своїм пісенною творчістю ветеран-афганець Юрій Шкитун. За традицією, учасників та почесних гостей фестивалю - ветеранів різних воєн привітав мер Кривого Рогу Юрій Вілкул. У своєму відео зверненні сердечно подякував присутнім за живу Концертну програму фестивалю котра стала більш насиченою.
На "напруженні" виступали всі виконавці. Про пережите в конфлікті на далекій землі заспівав кавалер двох орденів Червоної Зірки офіцер спецназу В'ячеслав Купрієнко, який 30 років тому на останньому бронетранспортері виходив з Афганістану. Своїми переживаннями чесно поділився в піснях ветеран Леонід Мухін: до його рідних з Афгану прийшла похоронка, а потім він все ж повернувся з війни ... У фестивальному блоці, присвяченому воїнам АТО і Операції об'єднаних сил на сході України, теж було багато пісень-одкровень. Серед них - пісні бойового десантника Сергія Свинарчука з 25-ї Дніпропетровської десантної бригади. А протоієрей отець Георгій присвятив пісню "Мій син знову йде на війну" своєму синові, який теж служить в цій десантній бригаді.
На фестивалі виконавці з різних куточків України співали прості і чесні солдатські пісні всіх років, які слухали і розуміли всі. На будь-якій війні бувають моменти, коли солдату потрібно відпочити душею. Тоді пісня і втішає, і додає сил, а потім стає незгасимою пам'яттю. Я вірю, що фестиваль буде жити довго і буде потрібен людям. На таку подію непросто приховати свої емоції навіть найстійкішим чоловікам, ці пісні проникають прямо в душу і змушують подумати про головне, що ми повинні відстоювати в цьому житті. Я від душі підтримую головну ідею організаторів фестивалю. Вона полягає в тому, щоб зв'язати воєдино не тільки пісні, а й живу пам'ять всіх солдатів. Їхні пісні - частина правдивої історії народу. Вони - про війну, але ще про те, як всім нам навчитися дорожити світом, щоб ніколи не допускати материнських сліз після страшних похоронок. Нехай цей вогонь Перемоги, який запалив фестиваль, горить на згадку і світлу пам’ять …, горить в серцях наступних поколінь…
Сектор комунікації 1- го курсу
факультету № 1, Анастасія Школьна
