Час невпинно відлічує секунди життя легендарних людей. І всі ми, хто брав участь у заходах до 50 річниці заснування Донецького юридичного інституту назавжди запам’ятаємо величну постать полковника міліції Муравйова Володимира Івановича.

Третій керівник нашого навчального закладу, на той час Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР, Володимир Іванович щиро радів разом із нами нагородженню колективу Донецького юридичного інституту Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за багаторічну кропітку працю  в підготовці фахівців для правоохоронних органів, адже в цих досягненнях навчального закладу була значна частина його життєвих сил та душі.

Життєвий та професійний шлях полковника міліції у відставці Володимира Івановича Муравйова нерозривно пов'язаний із Донеччиною. Саме він зробив значний внесок в управлінську систему та підготовку кадрів для ОВС Донецької області.

Народився Володимир Іванович 4 січня 1928 року у м. Донецьку.

Свій трудовий шлях почав у 1947 р. З лютого 1950 до жовтня 1952 р. працював у Будьоннівському РК ЛКСМУ м. Донецька на посадах завідувача сектору обліку та статистики, завідувача відділу організаційної роботи і кадрів, другим секретарем райкому. Із січня 1953 р. розпочав службову діяльність в органах міліції – оперуповноваженим ВБРСВ УМДБ Донецької області. З 1953 до 1955 рр. працював на посадах інструктора політчастини УМ УМДБ Донецької області, заступником начальника політчастини УМ УМВС Донецької області, помічником начальника політчастини з комсомолу УМ УМВС Донецької області. Наказом МВС СРСР від 12 листопада 1955 р. № 1462 В. І. Муравйов зарахований до діючого резерву МВС СРСР за рахунок загального некомплекту органів міліції та направлений на навчання до обласної вищої партійної школи. Після закінчення школи, у 1959 р., призначений начальником відділення відділу кадрів УВС Донецької області. У 1962 р. був призначений заступником начальника відділу служби УОГП Донецької області. У 1968 р. висунутий на керівну посаду начальника відділу служби дільничних уповноважених УОГП Донецької області. У квітні 1969 р. В. І. Муравйова було призначено начальником відділу політико-виховної роботи УВС Донецького облвиконкому, де він працював до травня 1977 р.

Наказом МВС СРСР № 289 від 31 травня 1977 р. В. І. Муравйов призначений начальником Донецької спеціальної середньої школи міліції, котру він очолював майже дванадцять років, зробивши значний внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів для органів внутрішніх справ України, колишнього СРСР, інших країн. Тисячі солдатів правопорядку, виховані ним, сьогодні ведуть боротьбу зі злочинністю, стоять на стражі Закону.

Шлях виконання службового обов’язку, яким пройшов В. І. Муравйов, є прикладом для працівників органів внутрішніх справ України. Високий професіоналізм, педагогічна майстерність викладацького складу, наполегливість і відповідальність керівництва, згуртованість і чіткість дій обслуговуючого персоналу давали позитивні результати – постійно зростав рівень професійної підготовки спеціалістів для правоохоронних органів. Донецька спеціальна середня школа міліції стала провідним навчальним закладом системи МВС в Україні, передовим загоном правоохоронців усього Донбасу. Свідченням високої довіри з боку союзного МВС до ДССШМ став дозвіл на організацію на базі школи спеціального курсу для підго­товки фахівців із країн Азії й Африки, що розпочав перший набір восени 1978 р. За 13 рр. (до початку 1992 рр.) поряд із вітчизняними було підготовлено близько 300 спеціалістів-офіцерів для правоохоронних структур Конго, Гвінеї, Лаосу, Камбоджі, В’єтнаму, Афганістану, Ємену (НДРЄ).

За короткий час було створено гнучку та послідовну систему адаптації іноземних слухачів, що передбачала поетапне оволодіння теоретичними та практичними знаннями й навичками. Так, на першому етапі прибулі слухачі навчалися на підготовчому відділенні, де опановували російську мову, спеціальну лексику, економічну географію, історію СРСР, основи правових знань. На другому вони вже вивчали спеціальні предмети згідно з на­вчальною програмою як майбутні правоохоронці. До 1986 р. підготовка здійснювалася шляхом запровадження короткострокових курсів через перекладачів (6–9 місяців). З 1986 р. було запроваджено більш ефективну 3-річну систему підготовки фахівців-правоохоронців для країн третього світу. Своєрідними батьками, опікунами, вихователями іноземних студентів стали офіцери, викладачі школи, допоміжний персонал. Особливо піклувалися про життя слухачів-іноземців начальники спецкурсу: полковник міліції М. П. Карпов (1978–1983), капітан міліції Ю. П. Грушко (1983–1988), майор міліції О. І. Ніколаєв (1988–1992), заступник начальника спецкурсу капітан міліції В. В. Пашутін (1982–1992), викладачі російської мови Н. Ю. Мелентьєва, Н. М. Кондратенко.

У квітні 1989 р. В. І. Муравйов пішов у відставку. За період служби в органах внутрішніх справ його було нагороджено орденом «Знак пошани», медалями «За бездоганну службу» 1, 2, 3-го ступенів, «50 років Радянській міліції», «За відмінну службу по охороні громадського порядку», «За доблесну працю», «Ветеран праці», нагрудними знаками «Заслужений працівник міліції», «За відмінну службу в МВС», «Відмінник міліції».

Подружжя Муравйових – Володимир Іванович та Марина Сергіївна стали справжніми друзями та заступниками для Донецького юридичного інституту. Випускники нашого навчального закладу пам’ятають його теплі настанови на початку свого професійного життя. Патріотизм, відданість справі, життєва скромність Володимира Івановича стали прикладом для курсантів, об’єднували навколо нього однодумців та послідовників.

Нажаль, тривала та важка хвороба останніми роками намагалась відсторонити Володимира Івановича від активної громадської діяльності, водночас в рідкі дні його присутності в інституті ми завжди бачили усмішку на його обличчі та щире бажання спілкуватись з працівниками, курсантами та студентами.

Проте хвороба не відступила, і 26 квітня 2012 року Володимир Іванович пішов з життя. Пішла з життя видатна постать, нескорений та мужній професіонал завжди залишається у нашій пам’яті.

Колись Володимир Іванович сказав: «Моє життя – це нелегкі роки, які пройшли в праці, в перемаганні труднощів, але свою роботу я вважав самою мужньою та завжди любив. Я радий, що доля розпорядилася саме так, а дав би Господь ще одне життя, я усе повторив би спочатку…»

Володимир Іванович знайшов спокій на рідній землі, у рідному для нього місті Донецьк.

Світла пам'ять про цю достойну людину назавжди залишиться в наших серцях, а його справи вже стали нетлінними сторінками історії Донецького юридичного інституту.

Група зв’язків з громадськістю ДЮІ