Як писав український учений, мовознавець, громадський та церковний діяч, Іван Огієнко, «мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання».
Немає потреби говорити про те, яке велике значення в історії людства мав винахід писемності. Писемність – найвагоміша складова частина культури будь-якого народу. Без писемності важко уявити духовний розвиток людства. Ступінь розвитку писемності – це свого роду показник ступеня цивілізованості суспільства.
Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила і Мефодія та їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту й спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.
Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов'янських первоучителів. У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам'ять святих Кирила й Мефодія 11 травня.
В Україні День слов’янської писемності й культури відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 відзначається щорічно 24 травня.
Цей день символізує історичне та просвітницьке значення спадщини слов'янських первоучителів у здобутку національної культури, засвідчує повагу міжнародної спільноти до неоціненного внеску слов'ян в скарбницю світової цивілізації.
Вшановуючи пам'ять братів-просвітителів, проповідників православ'я Кирила і Мефодія, ми звертаємось до глибинних основ української писемності, духовності – могутнього джерела сили і життєздатності української нації.
Лише любов до власної історії, плекання та примноження культурної і духовної спадщини свого народу є рушійною силою морального та духовного розвитку будь-якого суспільства.
Кафедра гуманітарних дисциплін
