Офіційна пошта        postmaster@dli.donetsk.ua

Телефон приймальної ректора   (0564) 94-70-21

Цього тижня у Донецькому юридичному інституті МВС України вшанували пам'ять Тараса Шевченка.

9 березня – особлива дата для українців. Саме в цей день 1814 року народився Тарас Шевченко і щорокуми традиційно вшановуємо пам’ять поета.

Тарас Шевченко… Це ім’я в серці кожного українця. Для нас він більше, ніж поет чи художник – батько нації, пророк, духовний гетьман… Всю багатогранність Шевченкової особистості можна окреслити словами Євгена Маланюка:

Не поет – бо це ж до болю мало,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – “Кобзар Тарас”

Він, ким зайнялось і запалало.

Скоріше – бунт буйних майбутніх рас,

Полум’я, на котрім тьма розтала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

А ось поруч – усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

Цього року в межах Шевченківського тижня викладачі кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ДЮІ МВС України провели міні-лекції для студентів інституту про постать Т. Шевченка та її значення в історії української культури. Разом зі студентами згадали основні віхи життєвого шляху поета, проблематику його поетичної спадщини, а також тематичне й жанрове багатство живопису. Студенти підготували й продекламували вірші поета.

Рядки Тарасових поезій були гаслом національно-визвольних змагань у різні періоди нашої історії. Його слова:

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая! – вишивали на прапорах Армії УНР і Української повстанської армії. Та й у наш час вони не втратили своєї актуальності.

Поетичний світ Т. Шевченка – це не лише боротьба за національне визволення, а й багатовікова мудрість українців у їхніх поглядах на основи буття людини:

Не завиду багатому:

Багатий не знає

Ні приязні, ні любові –

Він все те наймає.

Найкращі людські почуття, такі як дружба, материнська й синівська любов, щире кохання оспівані й звеличені Шевченковою поезією. Його «Садок вишневий коло хати» дослідники називають концептом національного буття українців. Бо саме родина в умовах бездержавності була берегинею національних духовних цінностей, що передавалися від покоління до покоління.

Як гімн життю, його гармонії, невіддільності тлінного й вічного звучать рядки:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині,

І йдучи співають.

Як діточок двоєє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поцілувались.

Якого ж ми раю

У Бога благаєм?

З особливою приємністю хочемо зазначити, що студенти із захопленням сприймали розповідь про Тараса Шевченка і активно взяли участь в обговоренні його творчості та її значення в сучасному світі. Такі заходи є вкрай потрібними для студентської молоді, адже вища освіта покликана не лише готувати фахівців, а й виховувати особистість.

  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін