Патрульна поліція України – це молода галузь нашого суспільства. Розвиток особистості у професії «патрульний поліцейський» є поступовим та систематичним. Професіонал повинен пройти певні етапи підготовки та загартованості в практичних умовах життєдіяльності. Отримати соціальне визнання непросто, адже суспільство повинно бути проінформованим і усвідомлено користуватися послугами патрульної поліції. Очікування мають бути реалістичними. Вимоги до патрульних поліцейських високі, часу для підготовки професіонального рівня виконання службових обов’язків замало. То ж курси підвищення кваліфікації для патрульної поліції є затребуваними. Фахівці Донецького юридичного інституту залюбки діляться власним практичним та теоретичним досвідом. Зокрема, знаннями з практичної психології. Науковий співробітник НДЛ ПППД ДЮІ МВС України, к. психол. н. Когут Олександра Олександрівна спільно з факультетом №1 організували та провели тренінгові занять на теми: «Ефективна комунікація» та «Розвиток стресостійкості».

У процесі актуалізовано та розкрито такі питання, як очікування та реалістичні погляди на службу в патрульній поліції; проблемні зони спілкування із потерпілими; основні стрес-фактори роботи патрульного; копінг-стратегії, які слід застосовувати в роботі патрульного; психопрофілактика дистресу. Патрульні м. Кропивницький, м. Черкаси та м. Кривий Ріг обмінювались досвідом праці та вирішували нагальні психологічні ситуації. Патрульні працюють в ситуації невизначеності, за результатами опитування службовців Національної поліції у 2017 році служба патрульних є найекстремальнішою із всіх напрямів діяльності поліцейських. То ж виконання службових обов’язків відбувається в умовах підвищеного стресу. Під час тренінгу вони навчилися простим методам швидкого зняття симптомів, які сприяють розвитку дистресу. Навчилися розпізнавати стрес-фактори, стрес-реакції на них та формували позитивні копінг-стратегії, які є важливими для роботи патрульного. Реалістичне сприйняття дійсності є найкращим копінгом для орієнтації в непростих умовах несення службових обов’язків.

В процесі тренінгової роботи опрацьовано навички успішної взаємодії, уникнення маніпулятивних форм спілкування із потерпілими, формування самосвідомості та відповідальності. Розглянуто різні функції комунікативних актів: управлінську, інформативну, експресивну (пробудження емоційних переживань) і фактичну (пов’язана з установленням контактів). В процесі інтерактивних занять розглянуто та опрацьовано три сторони комунікативного процесу: комунікативно-інформаційну – обмін інформацією між людьми; перцептивну ‒ адекватність та відповідність розуміння  інформації реципієнтом, процес сприйняття партнера по спілкуванню і встановлення взаєморозуміння; інтерактивну – організація взаємодії між людьми (розподіл функцій, ролей, узгодження дій у процесі виконання спільної діяльності, вплинути на настрій і поведінку співбесідника, переконання співбесідника). Учасники розібрали підтеми: етапи спілкування, комунікативна компетентність – здібність установлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації в певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії; стратегії спілкування; види спілкування;  принципи ділового спілкування; тактика спілкування; техніка спілкування – сукупність конкретних комунікативних вмінь казати і слухати; аудіювання як процес; зворотній зв'язок; функції і цілі спілкування;  бар’єри спілкування та інші питання.

НДЛ ПППД ДЮІ МВС України