«…У парку Слави, дивлячись на величний пам’ятник Богданові Хмельницькому та його сподвижникам, у мене захопило подих, адже скільки болі, страждання відчули люди, що жили у ті страшні часи, скільки виявили вони мужності та сили волі. Я знаю, що все минуле – давно пройдене, але з нього й складається наша історія нашого народу, ось чому навіть пам’ятник може викликати неймовірні почуття…»

«…На місці битви під Жовтими Водами я відразу пройнялась усією атмосферою героїчних звитяг наших предків, за короткий час я ніби пережила не одну сотню літ, відчула на собі долю наших попередників, але це всього одна маленька частина, яку нам повідали і страшно подумати, скільки ми взагалі не знаємо…»

«…Я обожнюю історію, а особливо історію з нашими українськими козаками, мені приємно розуміти, що можливо я маю спільну кров з такими мужніми, сміливими, відважними та сильними людьми. Нам чудово розповіли різні історії про подвиги наших предків, показали тогочасну зброю, одяг та речі, якими вони користувалися. Думаю, що героїчний приклад наших попередників, що наклали життям в боротьбі за свободу рідної землі, стане прикладом для нашого покоління…»

«…Особливо у музеї мені сподобались речі, яким вже велика кількість років – чайники, самовари, утюги, часи, в яких була кукушка, гроші та багато іншого, що передавало нам свої маленькі таємниці та великі історії – колись ними користувалися люди, для когось це були звичайні речі, які використовували кожен день, а для нас це спогади…»