Спогади доцента кафедри адміністративно-правових дисциплін факультету № 1 Філіпенко Анастасії Сергіївни

Взагалі-то я із сім’ї міліціонерів, ще мій прадід розпочинав службу в НКВС, потім і дід (Філіпенко Анатолій Михайлович), і батько (Філіпенко Сергій Анатолійович) працювали в оперативних підрозділах Управління МВС в Донецькій області, тому зі специфікою служіння, ненормованістю робочого дня я була знайома з самого дитинства.

А вже моє знайомство з Донецьким юридичним інститутом розпочалося у 1997 році, коли мати – Філіпенко Тетяна В’ячеславівна – почала працювати в Донецькому інституті внутрішніх справ.

Тобто, змалечку я мріяла бути лише міліціонером, й іншого варіанта ким стати: лікарем, учителем або інженером – у мене не було.

На жаль, правознавство наприкінці 90-х років у загальноосвітніх школах не вивчали, тому Тетяна В’ячеславівна, будучи вже атестованим працівником інституту й начальником кафедри, звернулась до начальника кафедри теорії держави та права Коваля Миколи Васильовича з проханням підготувати мене до вступних випробувань із правознавства.

Юрій Леонтійович Титаренко, який на той час був ректором інституту, цінував і підтримував спадкоємність, наступність поколінь у виборі професії, тому він і дозволив мені та іншим дітям співробітників тренуватися в спортивному комплексі «Моноліт».

Школу я закінчила з золотою медаллю, тому іспитів у мене було лише два. Я їх склала успішно й вступила на факультет підготовки фахівців для підрозділів ДСБЕЗ.

Коли ми з батьками згадуємо роки мого навчання, вони разом, один поперед одного, розповідають одну й ту саму історію про початок мого курсантського життя: коли я вперше одягнула сіру польову форму і з рожевим тазиком (його кожній дівчині на зарахуванні подарував Титаренко Ю. Л.) гордо йшла по проспекту Засядька до КПП № 1 у серпні 2000 року.

Пам’ятаю курс молодого бійця на базі військової частини міста Ясинувата: як хлопці допомагали дівчатам долати великі дистанції, свій перший добовий наряд «на тумбочці», команду «Рота підйом»….

Звісно, найбільше спогадів про перший рік навчання: про казарму, про чергування у курсантській їдальні, про нічні підготовки до навчальних занять, про першу курсову роботу, про першу ознайомчу практику…

Переді мною завжди був приклад мами-педагога, науковця, тому я першою на курсі записалася до науково-дослідного гуртка курсантів кафедри оперативно-розшукової діяльності й кафедри економічної безпеки. Уже в травні 2001 року я брала участь у науковому заході в Донецькому національному університеті (міжвузівській конференції студентів і молодих учених).

Потім на другому курсі ми разом з Головковою (нині Мердовою) Ольгою, ми навчались на одному курсі й факультеті, пройшли відбірковий етап олімпіади з бухгалтерського обліку і від вишів МВС удвох брали участь у всеукраїнській олімпіаді, яка проходила в м. Києві. Ще пізніше, з Котовою Вікторією, яка теж навчалась разом зі мною, але на іншому факультеті, на старших курсах виступали з тезами на міжнародній науково-практичній конференції у місті Львові. Було ще багато тез доповідей, наукові роботи, дипломний проект….

У стінах інституту було і перше кохання… Багато чудових і світлих спогадів про наш факультет, нашого керівника Абдуліна Абузара Ахнафовича, Машко Марину Юріївну. Найтепліші спогади про лекції з навчальної дисципліни «Оперативно-розшукова діяльність» у першому (старому) навчальному корпусі (лекційні зали 6 та 7), які проводив кандидат юридичних наук Кубарєв Володимир Семенович. Дуже змістовні, цікаві, пов’язані з практичною діяльністю були лекції та практичні заняття, які проводила доцент кафедри кримінального процесу, кандидат юридичних наук, доцент Шаповалова Лариса Іванівна. Саме вона, мабуть, і надихнула мене піти працювати слідчим.

Закінчивши інститут з червоним дипломом, я вже тоді знала, що продовжу свою наукову діяльність, але ж було нестримне бажання попрацювати, як батько, – «на землі». Півтора року я працювала слідчим у Пролетарському й Ворошилівському райвідділах Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій області.

Потім пройшла випробування й була зарахована на денну форму навчання ад’юнктури інституту. Уже у липні 2008 року мною достроково було захищено наукове дослідження, під науковим керівництвом доктора юридичних наук, професора Берлач Анатолій Іванович.

І з вересня 2008 року я розпочала працювати на кафедрі адміністративного права й адміністративної діяльності, де й зараз працюю.

Хотілося б ще зазначити, що разом зі мною розпочинала своє курсантське життя у 2000 році й продовжує і зараз працювати в інституті вже підполковник поліції, мій начальник (завідувач кафедри адміністративно-правових дисциплін) Головкова (Мердова) Ольга, яка за ці роки стала для мене не лише гарним, а й надійним другом.

Дуже хочеться подякувати батькам. Татові, який на своєму особистому прикладі показав, як все життя бути відданим служінню народові, уміло керувати великим підрозділом, і в той же час знаходити час і для сім’ї, і для дітей. Велике спасибі й мамі, Філіпенко Тетяні В’ячеславівні, доктору наук з державного управління, професору, яка упродовж всього мого життя була, є і завжди буде для мене флагманом і в науці, і в особистому житті.