Науковці науково-дослідної лабораторії з проблемних питань правоохоронної діяльності ДЮІ досліджують актуальні питання сучасної психології. Технологічний розвиток завжди супроводжувався розвитком інформаційним та комунікативним. Поняття «техне» трактується вже Арістотелем двозначно: «техне», як технічно-механічні відкриття та «техне», як мистецьке володіння знаннями, вміннями та навичками. Дві цінності як дві основи буття, як дві споконвічні основи світогляду особистості проявляються у даному трактуванні – духовне чи матеріальне, філософія Сходу чи Заходу. Орієнтація західного суспільства на матеріалістичну ідеологію вплинула на формування індустріального суспільства, в якому культура не розглядається як основний детермінуючий фактор розвитку особистості. На думку сучасних філософів, сфера розуму твориться в процесі зросту науки, а на наукове розуміння все більш суттєво впливає культура та культурні цінності. Східна думка виражена в ідеї розвитку світогляду орієнтованого на колективну співпрацю, на взаєморозуміння, на етико-естетичні цінності, які все більше цікавлять сучасних психологів.

Психологічна наука часто черпала методологію з філософських джерел. Теоретичний аналіз нових поглядів у сучасній філософії дозволив зрозуміти, що змінюючи ідеологічну позицію, змінюються погляди на розвиток особистості у суспільстві, надаються відповіді на питання, які раніше здавалися недосяжною містичною реальністю. Так, поняття «носфера» вперше застосував філософ і математик Є.Леруа, основи ноосферних положень розробили Тейяр де Шарден та В.І. Вернадський.

Науковий співробітник Когут Олександра разом із студентами юридичного факультету 318 навчальної групи провела тренінг-семінар в «Психологічному проекті» на тему: «Розвиток стресостійкості в сучасному суспільстві». В процесі заняття актуалізовано різні питання: гармонійний розвиток особистості; розвиток самосвідомості; ресурси для подолання стресу; питання самоорганізації та самомотивації в юнацькому віці; різні погляди вчених на взаємовідношення чоловіка та жінки; як вчені сьогодні розуміють поняття «психіка», її роль в житті особистості тощо.

У новому світорозумінні змінюються аспекти розуміння генезису свідомості: її трактують не як похідну від матерії та енергії, а як регулятор енергії, за В.І. Вернадським. То ж вчені розвивають уявлення про «організований Космос», що самоорганізується і самовиражається. Подібна організація розглядається як понадсистема – «космічна система». Метою створення нової світоглядної картини світоустрою є намагання намацати фундаментально-системні зв’язки між живим і неживим. Якщо на Заході розроблено матеріалістичну психологію, яка дослідила фізіологічні функції залоз, то у вчених сьогодні виникає питання про психічну складову їх діяльності. Вони намагаються поєднати матеріалістичну психологію та інтроспективну, щоб показати, що вони є тільки межами єдиної істини і разом утворюють єдину реальність. Два різні методи дослідження психіки людини: зовнішній розглядає її як механізм пристосування, зводить мислення до об’єктів, розум – до матерії (біхевіоризм Уотсона); внутрішній розглядає людину як систему потреб, імпульсів, бажань, що спонукають її до пізнання та оволодіння оточуючим середовищем. Їх поєднання є можливим: ноосферне буття поєднує матеріальне і духовне, внутрішнє і зовнішнє.

Вдосконалення людської дисгармонії потребує вироблення «раціонального світогляду» та формування «вольового розуму», який вводить людину в гармонійний стан сприйняття ноосферних процесів. Вчені шукають новий стиль мислення, що стверджує новий образ знання на основі культуростворюючої ролі науки. Щоб адаптуватися до сучасного світу  розум повинен бути критичний, але готовий бути переконаним; агностичний, що може досліджувати безпристрасно; той, що ставить все під сумнів, але готовий змінити свою точку зору, якщо факти можуть бути продемонстрованими; широко мислячий, розуміючий, що істини багатьох можуть визначити єдину істину.

Західні психологи займаються, переважно, структурою, матерією та реакцією об’єктивної людини на цей світ. Вони виокремлюють механіку психічної природи, інструмент, яким керується людина. Тому її вважають механістичною, вона має справу з тим, що може бути перевірено експериментально. Почуття, мислення і діяльність співвідносяться з функціонуванням фізичних клітин і органів тіла, тому місця для свобідної волі та самосвідомої поведінки немає.

Проблеми сучасної психології спонукають психологів до пошуку відповідей шляхом дослідження різних станів свідомості, в яких вирішуються складні проблеми. Щоб описати матерію філософи користуються такими апріорними формами як час та простір, приписуючи їй властивості руху, протяжності, завершеності. Ті ж самі категорії застосовують психологи для дослідження властивостей сприйняття духовної реальності (культуро-інформаційної). Дані категорії в різних площинах мають різний смисл, а в психологічній літературі вони представлені як різні форми буття: реальність «хілотропна», в якій людина усвідомлює свою матеріалістичну природу існування з її властивостями завершеності у часі й просторової вимірюваності та «холотропна», що відображає духовну цілісність надособистісного життя людини, яка усвідомлює свою нескінченну духовну сутність, яку практично неможливо виміряти в просторі. Самоусвідомлення себе в різних режимах реальності утворює різні понятійні категорії, які увібрали енергію двох різних видів буття. Адже, за М.Хайдеггером, «слово народжується із буття». Поняття універсального характеру «любов», «вічність», «віра» переживаються людиною як нескінченність духовного світу. Уотсон, як представник матеріалістичної психології не застосовує таких термінів як почуття, сприйняття, увага, воля, образ. А поняття «свідомість», «розум і пам’ять» взагалі не набувають перспектив розвитку в такому контексті.

Ноосферна реальність – самовідтворювальна реальність, це творчий стан самосвідомості особистості, в якому знімаються протиріччя, що виникають на рівні понятійного мислення. Образне мислення творчо відтворює через уяву образи почуттів і понятійного мислення, що не мають справ із досвідом, який отримується за допомогою органів чуттів. Вчені розрізняють образно-світоглядне світорозуміння і понятійне. Розумовий потенціал повинен забезпечувати гармонію, формувати синергетичну модель світорозуміння. Головну якість часового простору Ч.Пірс вбачає в тому, що в ньому існує реальність «живих ідей», що спрямовується «ментальними діями» й вищим законом буття – «законом розуму» і всі «ментальні дії» трансформуються у вищий закон, що представляє собою живу гармонію. Із новим типом мислення на основі культури людина набуває свободи безперервної зміни програми своєї поведінки заради її удосконалення, підвищує ефективність своєї діяльності, засоби їх вирішення.

Бажаємо всім культурного розвитку та нових наукових досліджень!

Науково-дослідна лабораторія

з проблемних питань правоохоронної

діяльності ДЮІ МВС України