За сучасних умов трансформації в Національній поліції України поки що задіяні тільки зовнішні реформи, які є важливими, але недостатніми для зміни ідеологічної позиції поліцейського, якому може довіряти суспільство. Донецький юридичний інститут на Донеччині наслідував мирну ідеологічну позицію, яка повинна змінити силові засоби впливу на особистість на мирні. Так, у 2002 році був створений науково-дослідний центр психотренінгових технологій, за підтримки ректора Бесчастного Віктора Миколайовича. У серпні 2003 року, згідно з наказом МВС України на базі вишу було створено Центр впровадження психотренінгових технологій (Центр ВПТ). У 2006 році Центр отримав статус науково-дослідного підрозділу та став першим в Україні науково-дослідним та навчально-практичним експериментальним центром з проведення соціально-психологічних тренінгів з різними категоріями працівників ОВС, а також підготовки тренерів-психологів. 9 червня 2017 року втілено “Психологічний проект” в життєдіяльність ДЮІ МВС України на території Криворіжжя.

Сьогодні освітяни вишів зі специфічними умовами навчання підіймають актуальне для сучасності питання для впровадження психологічного супроводу, зокрема психопрофілактичних методів впливу на розвиток особистості, які повинні реалізовуватися на різних вікових етапах. Вони повинні слугувати розвитку особистості з адекватною поведінкою та допомогти їй адаптуватися до умов соціального середовища. Даний процес в психологічній науці відомий як етап соціалізації особистості, в результаті якого вона набуває “соціального обличчя”, навчається успішно виконувати соціальні ролі батьків, дітей, професіоналів, науковців, правоохоронців, тощо, успішність виконання яких залежить від набутих “копінг-стратегій”, що допомагають особистості бути ефективною та щасливою.

“Копінг” – поняття англійського походження, означає упоратися, справитися — здатність людини справитися зі стресовою ситуацією, оволодіти нею. Термін запроваджено американським психологом Р.-С.Лазарусом. Залежно від активності суб'єкта в стресовій ситуації виокремлюють: проблемно-центрований копінг, коли суб'єкт здійснює активні спроби розв'язати ситуацію, що виникла, і вийти зі стресу; емоційно-центрований копінг, за якого людина повністю захоплена своїми емоціями і не намагається подолати ситуацію, яка викликала стрес. Такі люди часто нарікають на долю, але не роблять нічого, що сприяло б розв'язанню проблеми. Психологи стверджують, що більшість негативних наслідків стресу зумовлена реакцією людини.

В основі громадянського суспільства в якості соціального фундаменту лежить ідеал незалежної особистості з розвинутою індивідуальністю та відповідальністю. Сучасні філософи та психологи в своїх концепціях описують різні підходи щодо розвитку особистості у суспільстві, при цьому виокремлюючи такі рівні розвитку самосвідомості, як: імпульсивний рівень (від 0 до 6 років), діти керуються принципами «дай-хочу»; маніпулятивний рівень (від 6 до 18 років), формується особистість, в якій можна проспостерігати всі три ролі із трикутника Карпмена («тиран-жертва-рятівник»); соціальний рівень (від 18 до 30 років), особистість засвоює соціальні ролі, вчиться набувати статусу в соціальних групах; рівень індивідуації (від 30 до 42 років), соціалізована особистість повертається до себе самого, якого частково втратила у суспільстві; рівень свідка (від 42 до 54 років) — рівень усвідомлення буття, розвиток внутрішньої екзистенції, розкриття смислу життя; рівень високого прийняття (від 54 до 66 років), розкриття мудрості в собі приймати все, що зустрічається в житті; етап цілісності (від 66 до 78 років) — наповненість та задоволеність життям (за Ковальовим С.В.).

Якщо в процентарному співвідношенні розділити суспільство за рівнями розвитку самосвідомості людей, з'ясуємо, що більшість знаходиться на рівні «хочу-дай»; така особистість мотивується зовнішніми стимулами «покарання та заохочення», добре описаними біхевіоральними психологами; самомотивація формується на основі розвитку самосвідомості на етапі соціалізації через професійну самореалізацію, описана в когнітивній психології, особистість між «стимулом та реакцією» замислюється над тим, що реакцію на зовнішні стимули можна змінювати; чим якіснішим буде самоусвідомлення та світогляд, тим якіснішими будуть зміни особистості у суспільстві; така особистість самовмотивована, керується цінностями, які набула сама, й зовнішні стимули вже не є настільки значущими та дієвими; власні смисли і цінності формуються завдяки розвитку моральності, що описано екзистенціальними психологами та гуманістами (мотивація через самоактуалізацію, за А.Маслоу).

Тож виходячи з концепцій саморозвитку особистості, зрозумілими є два аспекти суспільного впливу на осіб: контроль та покарання за невиконання норм та правил суспільного життя та розвиток моральної самосвідомості завдяки психології та філософії. Перші особи потребують зовнішнього контролю над їхньою поведінкою, а інші — схильні до саморозвитку. Поліція в розвинутих країнах діє і є карною системою, яка контролює деліквентну та девіантну поведінку осіб у суспільстві. Людина спроможна стати Буддою у суспільстві, але не всі можуть досягнути відповідного рівня розвитку. Від сучасної поліції вимагають як силових засобів впливу на правопорушника, так і  мирних. Щоб бути успішним поліцейським, який і сам є особистістю, що розвивається необхідно володіти відповідними «копінг-стратегіями», які включатимуть позицію «мирного воїна».

Ситуація ідеологічної невизначеності існує і в освітянському середовищі. Вона породжує ряд проблемних питань: на які цінності опиратися викладачам у професійному навчанні сучасної молоді, зокрема поліцейського. За умов відсутності чіткої загальноприйнятої ідеологічної позиції в українському суспільстві спрямувати власний потенціал молоді важко, тож їхня енергія на фоні нереалізованих потреб часто носить деструктивний характер. Особистість в умовах агресивного середовища часто є безпорадною і не знає як їй діяти.

Проблеми формування національних світоглядних уявлень українського суспільства в культурно-історичному процесі становлення сучасного національного світогляду досліджував сучасний Криворізький філософ Капіца Володимир Федорович. На його думку, в процесі становлення в Україні громадянського суспільства інтенсивно формується національний світогляд. Він розробив культурно-інформаційний підхід до розуміння світоглядних перетворень, показав перспективи розвитку національної світоглядної культури в Україні як суспільстві громадянської демократії. Філософ показує реалізацію культурно-інформаційного світогляду у формуванні сучасного освітнього світогляду студентської молоді в процесі демократизації національної вищої освіти. На його думку, опанувати інформаційно-культурними світоглядними уявленнями допомагають тренінгові практики, які створюють комунікативно-когнітивне навчальне середовище, яке, на думку Капіци В.Ф. внутрішньо реформує ВНЗ. Модернізація вищих навчальних закладів може генеруватися у всі сфери суспільної життєдіяльності. Новий “інформаційний світ та інтелектуальне суспільство” буде некапіталістичним, на думку філософа. Лідерами в суспільстві повинні стати не капіталістичні лідера, а інтелектуальні власники.

Науково-дослідна лабораторія з проблемних питань правоохоронної діяльності ДЮІ МВС України